МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИХОВАННЯ ГЕНДЕРНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В ЗДО №264

• Проаналізувати нормативно-правові документи з питань виховання гендерної культури та гендерної рівності в ЗДО
• Посилити роботу у напрямку психологічної просвіти та підвищення психологічної компетентності всіх учасників освітньо гопроцесу з питань виховання гендерної культури та гендерної рівності в системі освіти.
• Забезпечити участь практичного психолога та педагогічних працівників у семінарах, засіданнях, конференціях, тренінгах з питань виховання гендерної культури та гендерної рівності в системі освіти.
• Здійснювати соціально-педагогічну, психологічну реабілітацію дітей що опинились у складних життєвих обставинах.

З метою впровадження принципів гендерної рівності  здійснювати наступні заходи:

• проводити дослідження психолого - соціальних аспектів ґендерного виховання учнів  у загальноосвітніх закладах та стану ґендерного насильства у молодіжному середовищі;
• проводити  для дітей дошкільного віку заняття   гендерної рівності;
• забезпечити обговорення  питань гендерної рівності на заходах, які проводяться  для педагогів
• проводити роботу  з дітьми з питань формування гендерної культури та гендерного виховання,  організовувати та проводити конкурс дитячих малюнків на гендерну тематику

Сучасні особистісно-орієнтовані  позиції психології та педагогіки щодо ставлення особистості не можуть вважатися досконалими та ефективними, якщо в них не враховано специфіку статі.

У старшому дошкільному віці триває розвиток тієї ланки самосвідомості, яка характеризує дитину як хлопчика чи дівчинку. Це можна спостерігати в щоденному вільному спілкуванні дітей, не започаткованому та неконтрольованому дорослими, де вони реалізують відповідний спосіб поведінки, особливо, коли оточення різностатеве. 

Важливим напрямом роботи педагогічних працівників є робота з питань врахування особливостей протилежних статей, входження дитини в систему культурних норм поведінки та взаємин між статями.

Малюк сам активно черпає інформацію з навколишнього оточення  про те, що його цікавить. Сучасний дошкільник статево соціалізується, отримуючи відповідні знання з потоку загальної інформації. Численні дослідники дотримуються думки, що ставлення до себе, до особи  власної та протилежної  статі у дитини складається не в результаті  якогось курсу навчання, а внаслідок засвоєння основних життєвих принципів під впливом та за сприяння дорослих.

Останні десятиліття у свідомості багатьох батьків виховання синів і доньок відрізнялося хіба щодо їхніх обов’язків у господарчих справах та силу впливу на них (із дівчатками треба бути лагіднішими, а з хлопчиками – суворішими).

Інформація, яку батьки або педагоги надають дітям, відповідаючи на їхні запитання щодо статей та відносин між ними, має значення лише в тому разі, якщо дитина відчуває, що дорослі сприймають її як особистість з почуттям власної гідності, не іронізують і не лицемірять з нею.  

Глибокий слід у свідомості дитини  залишають повсякденні спостереження за власними батьками. Малі бачать, як мама займається суто жіночими справами, а тато – чоловічими. Усе це допомагає хлопчикові або дівчинці зрозуміти власну статеву роль у житті. Якщо в родині панує щира, сердечна атмосфера, в дитини не виникатиме таємного бажання віддати перевагу одному з батьків. На всі дитячі запитання, включно й статевого характеру, слід відповідати точно, стисло, правдиво.

Психофізіологічні особливості хлопчиків та дівчаток варто обов’язково враховувати як  необхідність у роботі з дітьми дошкільного віку. Перераховуємо декілька з них:

• у хлопчиків та дівчаток різна швидкість фізичного дозрівання;
• мозок хлопчиків більш асиметричний, ніж у дівчаток;
• дівчатка дисципліновані та зосереджені до практичних завдань та дій;
• дівчатка схильні діяти за алгоритмом, краще виконують знайомі завдання;
• у дівчаток емоції впливають на зростання загальної активності, хлопчики на емоційний фактор реагують короткочасно.
• Важливо при врахуванні психофізичних особливостей враховувати такі педагогічні стратегії:
• надання змістових завдань з урахуванням статі дитини;
• враховувати особистий простір дитини в організації навчальної діяльності;
• враховувати способи сприйняття інформації;
• ініціювати спілкування з представниками протилежної статі задля   розгортання сюжетно-рольової гри, об’єднання зусиль у колективній праці;
• працездатність хлопчиків та дівчаток упродовж заняття різна, активність дівчаток вища.

Рекомендуємо орієнтовну тематику занять для дітей середнього та старшого дошкільного віку дошкільного віку з питань формування гендерної культури особистості:

• «Ми – різні, ми – рівні»
• «Я – хлопчик, я – дівчинка»  
• «Права та обов’язки кожного з нас»
• «Дерево рівності»
• «Я вибираю своє право на…»
• «Що нас об’єднує  і в чому ми – індивідуальності».

щодо профілактики, виховання гендерної культури та гендерної рівності в системі освіти.

• Сприяти  самопізнанню, самореалізації, самоствердженню самовдосконаленню особистості;
• Розвивати навички відповідальної і водночас безпечної поведінки, умінь адекватного прийняття рішень у різноманітних, у т. ч. складних життєвих ситуаціях;
• Сприяти формуванню  громадянської позиції особистості.
• Позаурочна виховна робота – один із найважливіших засобів педагогічного впливу на духовне становлення дітей, на формування їхньої активної громадянської позиції, необхідна умова збагачення інтелектуального, творчого потенціалу вихованців, найбільш повного розвитку здібностей, талантів в інтересах самої особистості й суспільства.
• Організувати систему виховної роботи педагогічно вміло й компетентно з урахуванням вимог часу й можливостей дітей  – досить складне, адже вона вирішує завдання цілісного формування й розвитку особистості. У зв’язку з цим
• Надзвичайно важливим є комплексний підхід до проведення виховних заходів,що залежить від уміння педагога ставити й вирішувати одночасно різні виховні завдання.