Дитячий травматизм здається неминучим злом, особливо в літній період - на канікулах важко контролювати дитину і захищати його від небезпек. Насправді, більшості травм і небезпечних ситуацій можна уникнути. І профілактика дитячого травматизму, природно, лягає на плечі батьків і вчителів.

Дитячий травматизм поширений куди більше, ніж травматизм дорослих, і це не дивно. Діти дуже допитливі, намагаються активно пізнавати навколишній світ. Але при цьому життєвих навичок у них ще мало, і вони не завжди вміють оцінити небезпеку ситуації. Тому дитячі травми, на жаль, не рідкість.

Дитячий травматизм умовно можна розділити на п'ять типів залежно від місця, де дитина може отримати травму.

- побутовий (травми, які виникають вдома, у дворі, у дитячому садку);

- вуличний (в першу чергу транспортний, але також і не пов'язаний з транспортом);

- шкільний;

- спортивний; інший.

Побутовий травматизм - найпоширеніший, і причина його в більшості випадків - неуважність батьків, які не тільки залишають дитину без нагляду, але і залишають в доступних місцях небезпечні для дитини предмети, не закривають вікна і т.п.

Існує й інша класифікація дитячого травматизму - вікова. У дітей кожного віку - свої особливості розвитку і поведінки, які і обумовлюють найбільш поширені типи травм. Так, в грудному віці (до року) дитячий травматизм найчастіше пов'язаний з заковтуванням сторонніх предметів. Дитина намагається пізнавати світ єдиним доступним йому способом - він чіпає руками предмети, що знаходяться в безпосередній близькості, і намагається тягнути їх в рот.

У віці від року до трьох дитина вчиться ходити і стає дуже рухливим. Тому до травм від заковтує предметів додаються травми, пов'язані з падіннями (удари, переломи), травми від гострих предметів, опіки, ураження струмом. Після трьох років допитливість зростає, навколишній світ дитини більше не обмежується квартирою, тому ймовірність отримати травму збільшується.

Потім дитина йде в школу, і батьки вже не можуть контролювати його так, як раніше. Додається шкільний і спортивний дитячий травматизм. Сплеск травматизму часто доводиться на підлітковий вік: в цей час дитячий травматизм зумовлений не тільки цікавістю і невмінням оцінити небезпеку, але ще й бажанням покрасуватися перед ровесниками, бути не гірше, ніж інші, і безрозсудною сміливістю.

Профілактика дитячого травматизму

Звичайно, повністю викорінити дитячий травматизм неможливо - від нещасного випадку, на жаль, не застрахований ніхто. Але завдання батьків - максимально убезпечити свою дитину. Адже більшість травм відбуваються саме з вини батьків - недогледіли, недопояснили.

Способи профілактики дитячого травматизму залежать від віку дитини. У грудному віці, наприклад, особливо важливий постійний нагляд. Звичайно, важко встежити за дитиною 24 години на добу, 7 днів на тиждень, але чим молодша дитина, тим важливіше не випускати його з виду. Дитячий травматизм в дитячому віці цілком і повністю на совісті батьків. Дитина ще не знає, що таке «небезпечне», і пояснити йому це не можна. Так що якщо малюк проковтнув гудзик або - не дай Бог! - Випав з стояла на балконі коляски, винні батьки.

Дитина росте, починає ходити, гуляти з вами на вулиці, так що тепер ваша задача - максимально відгородити його від травмонебезпечних предметів. Вдома - заховати від нього крихкі і гострі предмети, сірники, нагрівальні електроприлади, хімікати (чистячі засоби, фарби, лаки та ін.) Розетки закриваються спеціальними заглушками. Треба закривати вікна (або хоча б забезпечити їх міцними сітками) і не підпускати дитину до плити та іншої небезпечної побутовій техніці.

Крім того, в цьому віці треба вже вчити дитину самостійно визначати ступінь небезпеки. Розкажіть йому, що сірниками і праскою можна обпектися, ножем - порізатися, а окропом - ошпаритися. У цьому віці діти вже цілком здатні сприймати аргументацію, і краще нехай він дізнається про небезпеку з ваших слів, ніж на власному досвіді. Тільки розповідайте спокійно, не треба залякувати дитину.

Чим старше стає дитина, тим більшу важливість набуває пояснення правил техніки безпеки. Коли дитина йде в школу, батьки часто перекладають відповідальність за дитячий травматизм на класних керівників, вчителів фізкультури, праці. Так, під час уроків вчителі несуть відповідальність за дитину, але батьки самі повинні ознайомити своє чадо з правилами дорожнього руху та іншими правилами безпеки. Зрештою, вчитель відповідає за цілий клас, дуже важко встежити за 40 дітьми. У вас же тільки одна дитина - і у ваших силах зробити так, щоб він не намагався вибігти на проїжджу частину або викинути ще що-небудь небезпечне.

Дитячий травматизм - серйозна проблема, але якщо батьки будуть стежити за своєю дитиною і навчать його правилам безпеки, багатьох травм вдасться уникнути.